Кислотні дощі
У нове тисячоріччя людство вступає в умовах екологічної кризи. В
останній чверті XX століття три глобальні екологічні проблеми: руйнування озонового шару Землі, що прогресує; потепління її клімату
та кислотні дощі — зробили цілком реальною погрозу самознищення людства.
Ще наприкінці минулого століття Фрідріх Енгельс попереджав: «Не будемо, однак, занадто
зваблюватися нашими перемогами над природою. За кожну таку перемогу вона нам
мстить. Кожна з цих перемог має, щоправда, у першу чергу ті наслідки, на які ми
розраховували, але в другу і третю чергу зовсім інші, непередбачені наслідки,
що дуже часто знищують наслідки перших». Знайомство з проблемою кислотних дощів
підтвердить нам правоту цих слів.
Для успішного вирішення планетарних екологічних криз і
подальшого розвитку людської цивілізації необхідні розуміння й усвідомлення цих
кризових проблем, щоб направити свою діяльність на зміну структури суспільного
і господарського пристрою, формування екологічного світогляду, відповідального
за стан будинку, у якому ми усі живемо, — нашої планети Землі.
Кислотні опади в кінці ХХ і на початку XXI ст. стали істотними
компонентами атмосфери. Вони випадають у країнах Європи, Північної Америки, а
також у районах найбільших агломерацій Азії і Латинської Америки. Головна
причина кислотних опадів – надходження сполук сірки і азоту в атмосферу при
спаленні викопного палива в стаціонарних установках і двигунах транспорту.
Кислотні опади завдають шкоди будівлям, пам'ятникам і металевим конструкціям,
викликають дигресію і загибель лісів, знижують урожай багатьох
сільськогосподарських культур, погіршують родючість ґрунтів, що мають кислу
реакцію, і стан водних екосистем.
.